Доповнення до статті Дмитра Грінченка «ЗАДАЧІ АРСЕНА ЛЕВКОВИЧА»
(9148.od.ua/ispravlenie-zadach-arsena-levkovicha)
Запам’яталася симпатична триходівка Арсена Левковича з конкурсу на рівненську тему (1978 р.), біля витоків якої понад чотири десятиліття тому стояла наша невтомна проблемістка Надія Леонтьєва. (Власне, рівненська тема і мала б називатися темою Леонтьєвої). Арсенова задача не загубилася навіть на тлі видатного таскового твору Валентина Руденка, котрий переміг тоді у тематичному змаганні. Проте згодом здібний рівненський проблеміст якось вийшов з поля моєї уваги, можливо, через те, що він зосереджував зусилля на двоходівках, а я лишався шанувальником триходового жанру. Тим-то вдячний авторові статті Дмитрові Грінченку за нову зустріч з Арсеном Левковичем, людиною важкої долі, котра живе нині тільки в нашій пам’яті.
У статті продемонстровані задачі, які складалися в досить давні часи без надійної перевірки. Тож не доводиться дивуватися, що частина з них мала технічні недоречності (подібне вже давно усувається з допомогою комп’ютерних програм!). Хочу й свою помічну руку докласти до усунення деяких огріхів в презентованих статтею творах.
№2. А. Левкович, 1984
У задачі №2 автор статті виявив дуаль:
1.Qg2? – 2.Qg7#, 1…Rc6 2.Q:d5#, 1…d:c4 2.Qe4#, але 1…Rg1!
1.Qa7! – 2.Q:e7#, 1…Rc6 2.Qe3#, 1…d:c4 2.Q:c5#,
1…e6 2.Qg7#(1…Rc7 2.Q:c7/Qe3# – дуаль).
#2 7+8
Д.Грінченко пропонує таке виправлення:
№2а.
1.Qa8? – 2.Qh8#, 1…Rc8 2.Q:d5#, 1…d:c4 2.Qe4#. Але 1…Rh2!
1.Qa7! – 2.Q:e7#, 1…Rc7 2.Qe3#, 1…d:c4 2.Q:c5#, 1…e6 2.Qg7#.
#2 7+6
Однак у редакторському пориві публікатор захопився і практично оминув нескладний задум, представлений у першоджерелі. На мій же погляд, достеменно зберігається його простота в такій позиції:
№2b. А. Левкович
(версія В.Капусти)
1.Qg2? – 2.Qg7#, 1…R:c6 2.Q:d5#, 1…d:c4 2.Qe4#. Але 1…Bg4!
1.Qa7! – 2.Q:e7#, 1…R:c6 2.Qe3#, 1…d:c4 2.Q:c5#,
1…e6 2.Qg7#, 1…Sc7 2.Q:c7#.
#2 8+7
Викликає певні застереження і така задача:
№4. А. Левкович, 1977
У статті на діаграмі №4 було помилково пропущено чорного пішака g4. Та не в цьому суть. З ілюзорної гри: 1…S:b5 2.Q:d5#, 1…R:d6 2.Q:e4#. У хибному сліду: 1.Q:f1? – 2.Re8#, 1…S:b5 2.Qf4#, 1…R:d6 2.Qe1#. Але 1…Sd5! Отут вже є питання в зв’язку із вступним ходом! І нарешті розв’язок: 1.Qg1! – 2.Q:d4#, 1…S:b5 2.Qg3#, 1…R:d6 2.Qe3#, 1…Re4/Rf4 2.Qc5#, 1…Se2 2.Qe3#.
#2 7+11
Формально в задачі представлено три фази за Загоруйком на гру чорного напівзв’язування. Та чи можна уникнути взяття слона на першому ході хибного сліду? Спробуймо перемістити позицію вгору:
№4а. Ескіз В.К.
1…S:b6 2.Qd6#, 1…R:d7 2.Qe5#
1.Qf2? – 2.Re8#, 1…S:b6 2.Qf5#, 1…R:d7 2.Qe1#, 1…Sg6 2.Qf7#. Але 1… Sd6!
1.Qg2! – 2.Q:d5#, 1…S:b6 2.Qg4#, 1…R:d7 2.Qe4#, 1…Re5 2.Qc6#, 1…Se3 2.Qe4#. Здавалось би, все гаразд. Проте на один захист – 1…Rf5 – на жаль, втручається дуальне: 2.Re8/Qc6#.
#2 8+10
Робимо ще одну спробу:
№4b. Ескіз В. К.
1.Qf1? – 2.Re8#, 1…S:b5 2.Q:f4 #, 1…R:d6 2.Qe2#, але 1…Sd5!
1.Qg1? – 2.Q:d4#, 1…S:b5 2.Qg3#, 1…R:d6 2.Qe3#, 1…Rd4 ~ по горизонталі 2.Qc5#, 1…Rd3 2.S:c4#, 1…Se2 2.Qe3#. Але 1…d1Q!
1.Qh1! – 2.Sc6#, 1…S:b5 2.Qd5#, 1…R:d6 2.Qe4#.
#2 9+9
Загоруйко у формі вибору гри. Ілюзорна гра стає розв’язком, а авторський розв’язок – хибним слідом. Однак у ньому під час довільного відходу тури d4 по горизонталі на одне з чотирьох полів (е4) виявляє себе непринципова дуаль (2.Qc5#/2.Sc6#). Чи можна позбутись і її? Так, якщо повернути позицію на 180 градусів.
№4c. А. Левкович
(версія В.К.)
В ілюзорній грі: 1…Rc4 2.Rd1#, 1…Rd4 2.Sf2#.
У першому хибному слідові: 1.Qc7? – 2. Rd1#, 1…S:g3 2.Qc4#, 1…R:e2 2.Qd6#, але 1… Se3!
У другому хибному слідові: 1.Qb7? – 2. Q:e4#, 1…S:g3 2.Qb5#, 1…R:e2 2.Qd5#, 1…Rc4 2.Rd1#, 1.Rd4 2.Sf2#, 1…R:f4 2. S:f4#. Але 1…R:e5!
У розв’язку: 1.Qa7! – 2.Sf2#, 1…S:g3 2.Qe3#, 1…R:e2 2.Qd4#.
#2 14+7
Нову ілюзорну гру підкреслює другий хибний слід. А заготовлені в ній мати стають загрозами першого хибного сліду та розв’язку. Так непомітно задум Арсена Левковича здобувся на четверту фазу. І заодно показано, що можна цілком обійтися без неприємного взяття чорного слона.
Віктор Капуста